Куди зникли легенди? Історія брендів, які колись правили ринком смартфонів

Коли сьогодні дивишся на вітрину магазину електроніки, стає відверто нудно. Блискучі, ідеально вилизані прямокутники зі скла та металу, які відрізняються хіба що формою блоку камер. Ми звикли до цього. Ми порівнюємо міліметри товщини і сперечаємося, чий процесор видасть більше балів у бенчмарку, забувши про часи, коли дизайн телефонів був справжнім диким заходом.

Була епоха, коли телефон міг бути слайдером, розкладачкою, ротатором, або взагалі нагадувати комунікатор із науково-фантастичного фільму. Тоді ринком правили титани, які здавалися вічними. Але технологічний світ жорстокий: одна хибна ставка — і ти опиняєшся на узбіччі історії.

Давайте згадаємо тих, хто формував нашу любов до гаджетів, і розберемося, як імперії перетворювалися на пил.

Nokia: Король, який не повірив у майбутнє

На початку нульових слово «мобільний» було синонімом слова Nokia. Це була навіть не монополія, це була релігія. Фіни не просто робили надійні «цеглини» на кшталт 3310, вони експериментували так, як ніхто інший. Згадайте N-серію. Nokia N95 у 2007 році була справжнім монстром: GPS, 5-мегапіксельна камера з оптикою Carl Zeiss, двосторонній слайдер для плеєра. Здавалося, вони пробили стелю можливостей.

Але в тому ж 2007-му Стів Джобс дістав із кишені перший iPhone. І керівництво Nokia зробило найстрашнішу помилку — вони просто поблажливо усміхнулися. Їхня операційна система Symbian була чудовою для кнопкових телефонів, але абсолютно незграбною для екранів, куди треба тицяти пальцем. Замість того, щоб швидко адаптуватися до сенсорної епохи (або хоча б подивитися в бік молодого Android), вони роками намагалися реанімувати Symbian, а потім уклали фатальний союз із Microsoft. Перехід на Windows Phone під керівництвом Стівена Елопа став останнім цвяхом. Nokia просто втонула у власній самовпевненості.

Sony Ericsson: Творці емоцій

Якщо Nokia була про статус і масовість, то Sony Ericsson купували для душі. Вони першими зрозуміли, що телефон — це не лише засіб зв'язку, а й розважальний центр.

Їхнє рішення перенести легендарні суббренди Walkman (плеєри) та Cyber-shot (фотоапарати) у мобільні телефони було геніальним. K750i з його шторкою камери та автофокусом розірвав ринок. W800 навчив нас забути про MP3-плеєри. Це були неймовірно стильні, харизматичні пристрої, які молодь просто обожнювала.

Чому ж усе закінчилося? Перехід у еру смартфонів виявився для шведсько-японського альянсу болючим. Їхні перші пристрої на Symbian UIQ були надто нішевими. Коли ж вони нарешті перейшли на Android, конкуренти вже втекли далеко вперед. До того ж, всередині самої компанії постійно точилися суперечки між шведами та японцями щодо бачення майбутнього. У підсумку Sony викупила частку Ericsson, і бренд зник, залишивши по собі лише теплу ностальгію за помаранчевим логотипом Walkman.

BlackBerry: Заручники власного успіху

Уявіть світ корпоративної Америки середини 2000-х. Якщо у вас не було BlackBerry, ви були ніким. Ця канадська компанія (тоді ще Research In Motion) створила культ фізичної QWERTY-клавіатури та захищеного месенджера BBM. Їхні телефони були інструментом для серйозних людей у костюмах.

Але ця ж аудиторія їх і погубила. Керівництво BlackBerry щиро вірило, що екранні клавіатури — це іграшка для підлітків, і що бізнесменам ніколи не знадобляться застосунки на кшталт Instagram чи Angry Birds. Вони ігнорували споживчий ринок, вважаючи, що корпоративний сектор завжди належатиме їм. Коли вони нарешті випустили сенсорну ОС BlackBerry 10, було вже запізно. Користувачі зрозуміли, що на iPhone або Android можна і робочу пошту перевірити, і кіно подивитися з куди більшим комфортом. Спроба врятуватися випуском смартфонів на Android (як-от Priv) виглядала як агонія.

HTC: Піонери, яким не вистачило грошей

Мало хто пам'ятає, але саме тайванська компанія HTC збудувала фундамент сучасної екосистеми Android. Перший у світі Android-смартфон (T-Mobile G1), перший Nexus від Google — це все їхні руки.

HTC задавали стандарти дизайну. Їхня фірмова оболонка HTC Sense була єдиним аргументом на користь ранніх Android-смартфонів, бо «голий» робочий стіл тоді виглядав жахливо. А коли у 2013 році вийшов суцільнометалевий HTC One (M7) з його розкішними стереодинаміками BoomSound, навіть фанати Apple нервово зглотнули. Це був справжній витвір мистецтва.

Вони не робили відверто поганих пристроїв. Їх вбила не інженерія, а маркетинг. Поки Samsung витрачала мільярди доларів на агресивну рекламу по всьому світу, переконуючи всіх у крутості лінійки Galaxy, HTC просто не мали таких бюджетів. Додайте до цього кілька невдалих експериментів із камерами (технологія UltraPixel, яка випередила час, але давала малу роздільну здатність) і навалу дешевих, але потужних китайських брендів. HTC просто розчавили між маркетинговою машиною Samsung та ціновим демпінгом з Китаю.

LG: Божевільні вчені, яких ніхто не зрозумів

Якщо вам коли-небудь здавалося, що сучасні смартфони нудні, просто згадайте історію мобільного підрозділу LG. Вони ніколи не боялися ламати шаблони і випускати на ринок абсолютно дикі концепти.

Саме вони (з моделлю Prada), а не Apple, першими випустили телефон із ємнісним сенсорним екраном. Вони придумали перенести кнопки гучності на спинку пристрою в геніальному LG G2. Вони першими впровадили ультраширококутну камеру. Вони навіть випустили смартфон із двома екранами, який розгортався хрестом (LG Wing).

LG завжди була компанією інновацій, але їм катастрофічно бракувало стабільності. Їхня стратегія нагадувала хаотичне метання дротиків наосліп. Сьогодні ми робимо модульний смартфон, завтра відмовляємося від цього, післязавтра покриваємо задню кришку шкірою. На це наклалися серйозні проблеми з якістю (знамениті "бутлупи", коли флагмани масово виходили з ладу через відвал процесора) та жахлива підтримка оновлень програмного забезпечення. Зрештою, компанія втомилася втрачати гроші і тихо закрила двері своєї мобільної лабораторії.

Усі ці компанії пішли, але їхня ДНК живе в кожному сучасному гаджеті. Наші ідеальні "яблука" та "галактики" побудовані на кістках тих сміливців, які не боялися помилятися. І хоча зараз ринок став більш зрілим, передбачуваним і безпечним, іноді дуже хочеться знову відчути той захват, коли з коробки дістаєш не просто черговий чорний екран, а щось абсолютно ненормальне.